На компетентнісно – орієнтованому уроці опанування змісту відбувається через використання саме інтерактивних форм та методів навчання.
Якщо розглядати ключові компетенції як сукупність, комплекс знань, умінь і ставлень, що дозволяють людині орієнтуватися в усіх сферах життя, а це не що інше, як взаємодія усіх компонентів навчання, то інтерактивні методи, які показують різні види взаємодій, якнайкраще підходять для формування компетентностей.
Формування ключових компетентностей передбачає засвоєння знань учнем в тому темпі, який зумовлюється його пізнавальними здібностями, а також дає можливість максимально розвивати власні позитивні задатки. В педагогіці є різні методи, використавши які, можна досягти поставленої мети.
1.Альтернативою традиційним методам навчання є метод проектів. Цей метод не можна назвати принципово новим, адже істинні інновації в галузі педагогіки – явище досить рідкісне. Як правило, це розгляд на новому витку педагогічних, соціальних, культурних досягнень.
В основі методу лежить уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі. Метод проектів – це спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми, яка повинна завершитися реальним практичним результатом. Щоб досягти такого результату, навчаю дітей самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, використовуючи знання з різних галузей, сформувати вміння прогнозувати результат і можливі наслідки. Метод завжди орієнтований на самостійну роботу: індивідуальну, групову, парну, яку учні виконують протягом певного часу. Якщо говорити про метод проектів як педагогічну технологію, то вона включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю.
Для розвитку предметних та ключових компетентностей найбільш використовую такі проекти:
-дослідницькі: вимагають добре продуманої структури, актуальності предмета дослідження, відповідних експериментальних робіт, методів обробки інформації; структура їх наближена до істинного дослідження;
-рольові (ігрові) проекти: учасники виконують певні ролі, зумовлені змістом і характером проекту; це можуть бути учасники виробничого процесу: науковці, технологи, інженери; ступінь творчості тут дуже високий, результати виявляються після завершення проекту;
-інформаційні проекти: спрямовані на збір інформації про певний об”єкт, явище, їх аналіз і узагальнення фактів; результат – презентація;
-прикладні проекти: відрізняються чітко продуманим результатом діяльності учнів, орієнтованим на соціальні інтереси самих учнів.
Реалізація методу проектів на практиці веде до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів.
2. Імітаційна гра – це форма групового навчання прийняття рішень у складних, багатоетапних, тривалих ситуаціях. Ігрова ситуація характеризується тим, що окремі гравці можуть досягти своєї мети в одиночку. Включаючи в уроки ігрові моменти, можна зацікавити навіть дуже пасивних, байдужих учнів, залучити їхню увагу до роботи. Інтерес – потужний чинник, що спонукає особистість до активності, під його впливом усі психічні процеси протікають особливо інтенсивно та напружено, а діяльність стає цікавою і продуктивною.
Готуючи та проводячи подібні уроки, слід звернути увагу на такі особливості:
-учитель, що очолює гру, не має авторитарної ролі, він виконує лише функції організатора;
-у грі завдяки взаємодії учасників створюється навчальна ситуація, відбувається персоналізація ігрового навчання;
-обстановка гри створює максимальні можливості для активності учнів; гра заохочує учні до пошуку спочатку питань, а потім і відповідей. У процесі гри виявляються винахідливість, здогадливість і кмітливість.
Відомо, що дитина запам’ятовує лише 20% матеріалу, якщо він подається вербально. Якщо вчитель застосовує відео- та аудіо- засоби, цей відсоток підвищується до 45. Максимум досягається тоді, коли дитина сама пройшла шлях навчання, тобто у грі, і становить 75%.
3.Розвитку мислення та предметних компетентностей дітей, набуттю ними навичок самостійної роботи значною мірою сприяють практичні та лабораторні роботи. Не секрет, що окремі учні можуть непогано засвоювати навчальний матеріал, але не вміють застосовувати набуті знання під час виконання практичних завдань, не вміють порівнювати, аналізувати, відповідати на питання проблемного характеру. Правильно організовані практичні роботи сприяють розумінню сутності понять, розкриттю причинно – наслідкових зв’язків, що загалом забезпечує міцне та глибоке засвоєння знань. Практичні роботи можуть використовуватися на різних етапах уроку та з різною метою. Загалом ця форма роботи може бути визначена як діяльність, спрямована на використання, поглиблення та розвиток теоретичних знань у комплексі з формуванням необхідних для цього вмінь і навичок (самостійне використання підручника, статистичних матеріалів, наочних посібників). За її допомогою учні готуються до самостійного творчого пошуку. Практична робота може розглядатися і як шлях удосконалення та розширення знань, умінь, навичок, якими школярі вже володіють. Окрім того, використовуються ці роботи як засіб перевірки рівня знань та оволодіння основними програмними вміннями та навичками.
4. Групова навчальна діяльність.
1.)До групового (кооперативного) навчання можна віднести:
- роботу в парах;
- ротаційні (змінювані) трійки: сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння;
- «два - чотири - всі разом»: ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь переконувати та вести дискусію. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове;
- карусель — ця технологія застосовується для збирання інформації з теми; для перевірки знань, для розвитку вмінь аргументувати власну позицію;
- робота в малих групах: використовується в тих випадках, коли завдання вимагає спільної роботи..
Як організувати роботу в групах?
- Об'єднати учнів у групи 3-5 учнів.- Усі члени групи повинні добре бачити один одного.
- Повідомити учням про ролі: (спікер (керівник) - організовує порядок виконання; секретар - веде записи; посередник - стежить за часом; доповідач — доповідає про результати роботи.
- Дати групам досить часу на виконання завдання. Подумати, чим зайняти групи, які вже закінчили роботу.
- Забезпечити нагороди за групові зусилля.
- Бути готовим до підвищеного шуму.
- Висновки про доцільність групової роботи.
- Аналіз роботи груп з точку зору її навчальних результатів
2. )Колективно-групове навчання передбачає спільну (фронтальну) роботу всього класу.
Це - обговорення проблеми у загальному колі:
- «мікрофон» (надається змога кожному сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію)
- незакінчені речення (наприклад, «на сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим було...», «ця інформація дозволяє нам зробити висновок, що...», «це рішення було прийнято тому, що...»)
- мозковий штурм (відома інтерактивна технологія колективного обговорення, використовується для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми)
- навчаючи - учись (використовується при повторенні вивченого.
Протягом кількох хвилин учні знайомляться з інформацією на картках. Потім ходять по класу і знайомлять зі своєю інформацією інших учнів).
5. Технології навчання у дискусії - важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія - широке публічне обговорення спірного питання.
Усі твердження учнів мають супроводжуватись аргументацією, обґрунтуванням, для чого вчитель ставить запитання на зразок: «Які факти свідчать на користь твоєї думки?», «Як ти міркував, щоб дійти такого висновку?» Ця технологія сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї власної думки, поглиблює знання з даної проблеми. Учні мають можливість обмінюватися ідеями, враженнями, почути міркування однокласників.. Дискусія належить до групи проблемних методів і має кілька різновидів:
- Дискусія «Так - ні»: учням ставиться дискусійне питання. Група, яка дає ствердну відповідь, стає з одного боку, група, яка заперечує – з іншого. Кожна група відстоює свою точку зору.
- Круглий стіл: організований обмін думками й поглядами учасників з приводу певної теми, формування поглядів і переконань, розвиток вміння формулювати думку і висловлювати її, оцінка позиції інших людей.
Під час підготовки до дискусії чітко формулюю завдання і мету, підібраю необхідну літературу, її список пропоную учням заздалегідь. Важливим етапом дискусії є безпосередня суперечка.
6. Прогноз – важливий методичний прийом у формуванні предметних компетентностей. Учень повинен вміти прогнозувати, тобто передбачати події та відповідно до цього здійснювати вибір того чи іншого шляху, коригувати власну діяльність. На уроці дуже легко помітити різкі відмінності в поведінці учнів, інтересі до заняття та спостережливості в таких двох, здавалося б, майже подібних ситуаціях, коли:
-перед проведенням експерименту заздалегідь описую хід досліду, зазначаючи, за якими саме явищами та їх особливостями слід спостерігати;
-учням пропонується провести мисленний експеримент, прогнозуючи результати досліду, висловити свої припущення, а потім у процесі спостереження перевірити їх. У другому випадку учні виявляють більше уваги, їх інтерес до експерименту підвищується, адже кожному цікаво перевірити правильність власних припущень або прогнози своїх товаришів. А якщо трапляється так, що перед дослідом висловлюються різні думки, то інтерес ще більше активується за рахунок ефекту змагання. Отже, інтерес до діяльності загострюється, якщо виконується хоча б одна з умов:
- наявні активні розумові зусилля;
-поглиблюється розуміння відповідного матеріалу;
-зростає впевненість у своїх здібностях;
-виникають нові ідеї, відкриття.
7. Розминки – особлива форма роботи на уроці, головною функцією якої є створення психологічного клімату, який сприятиме розвитку особистості. Розминка відіграє певну роль в обґрунтуванні навчання. Знання мають цінність тільки тоді, коли вони використовуються на практиці та усвідомлюються теоретично Майбутнє відкривається дітям, які критично перевіряють інформацію та вибудовують свої власні реальності.
8.Самостійна робота – це організація вчителем активної діяльності учнів, спрямована на виконання поставленої дидактичної мети; може бути організована з метою пошуку, осмислення і закріплення знань, формування та розвитку вмінь і навичок, узагальнення і систематизації. Самостійність є якістю особистості учня. Вона виявляється в мисленні, мові, практиці, мотивації, поведінці і діяльності, організації навчальної роботи. Правильно організована самостійна робота - шлях до підвищення ефективності уроку, активізації навчальної діяльності, оскільки учні здобувають знання самостійно.