З метою реалізації цього завдання я використовую різноманітні прийоми, спрямовані на легке запам’ятовування та розуміння навчального матеріалу учнями.
Основні етапи уроку, на якому формую ключові компетентності:
-Ступінь розминки:
урок починається з розминки, яка заміняє так звані організаційні моменти класичного уроку. Головна функція розминки – створення психологічного клімату, який сприятиме розвитку особистості на уроці. Розминка відіграє певну роль в обґрунтуванні навчання. Майбутнє відкривається дітям , які критично перевіряють інформацію та вибудовують свої власні реальності. Отже, кожна дія повинна бути обґрунтована. Наприклад, почати урок можна розминкою, яка створить ситуацію успіху. Розминка «Мої успіхи». Завдання: назвіть 3 ознаки , які допоможуть вам досягти успіхів на уроці (наявність базових знань, уважність, бажання дізнатись нового). Цим самим учні одержують позитивне налаштування на роботу.
-Ступінь актуалізації:
впровадження компетентнісного підходу передбачає появу нового етапу уроку, а саме визначення наявного рівня компетентності, який полягає в актуалізації життєвого досвіду учнів, під яким розуміються всі обставини повсякденного життя, які впливають на людину та з якими вона взаємодіє. На цьому етапі учні активно пригадують, що вони знають із цієї теми які знання можуть використати при вивченні нової теми, встановлюють рівень власних знань з предмета, до якого можуть додати нове. Інформація, яку учні не пов’язують з уже відомою, втрачається дуже швидко. Девіз етапу: «Пробудіть, викличте інтерес, схвилюйте, спровокуйте учнів пригадати те, що вони знають». Те, що людина знає визначає те,що вона може дізнатися.
-Ступінь усвідомлення змісту:
учень ознайомлюється з новою інформацією. Найкраще, коли на цьому етапі вчитель має найменший вплив на учня. Школяр самостійно отримує та аналізує інформацію, перевіряє своє власне розуміння її. На даному етапі добре було б використати технології групового навчання, де учні можуть обмінятися думками, вступити в дискусію, розвиваючи тим самим комунікативні здібності. Наприклад, при розгляді такої повсякденної справи як нагрівання води учні можуть пов’язати теоретичні знання з практичними діями, розібравши у групах питання:-чому рідини гріють знизу?-в якому посуді(металічному чи пластиковому) нагріється швидше вода?-чи можна для нагрівання використовувати паперовий посуд?-як прискорити процес нагрівання?-які неприємності можуть чекати, коли налити гарячу воду у склянку? Як цьому запобігти?Кожна група записує відповіді на аркушах, які по годинниковій стрілці передаються іншим групам. Учні мають змогу ознайомитися з поясненнями, доповнити їх своїми. На основі зібраних фактів узагальнюється питання, формулюються висновки.
-Ступінь рефлексії:
Під рефлексією у психології розуміють самоаналіз про те, що людина знає, відчуває, про що думає. У даному контексті рефлексія – це також розмірковування про те, як здійснювався процес набуття нового знання, як нове поєднувалось з вже відомим, яку цінність має набута інформація. На цьому ступені має бути досягнуто кілька суттєвих цілей. Насамперед, очікується, що учень почне висловлювати щойно сприйняті ідеї та відомості своїми власними словами. Шляхом активного пере формулювання за допомогою звичного, власного словника утворюється особистий змістовий контекст. Якщо необхідно запам’ятати, то забудеш. Якщо необхідно зрозуміти, то запам’ятаєш . Учні стають власниками ідей, коли висловлюють їх своїми власними словами.
Друга мета цього ступеня – активний обмін думками між учнями, що збагачує їхній запас слів, дає побачити різні схеми та зрозуміти, як вони будують свою власну. Залучаючи учнів до обговорення на етапі рефлексії, їх спрямовують на різноманітність конструктів для розмірковування. Це етап зміни та реконструкцій під час навчального процесу. Обмін думками краще організовувати у формі діалогу – засобу , який дає змогу людині долучитися до думок іншої людини і переосмислити свої власні думки, переконатися у їх правильності чи змінити.
В основі уроку ставлю за мету формування ключових компетентностей:
- практичну спрямованість мети уроку як особисто значущої, важливої для кожного;
- використання в процесі навчання наявного життєвого досвіду учнів, їхніх повсякденних спостережень;
- зв’язок навчального матеріалу з повсякденним життям людини, явищами, які відбуваються в довкіллі;
- використання результатів навчання в практичній діяльності людини.